Приморськ - куточок раю в Україні
Який зараз Приморськ, в минулому Ногайськ, пізнати неважко.
Можна подорожувати просторами інтернету, а то і просто приїхати в реальне місто. Але яким він був в минулі часи ?
Передісторія виникнення Приморська тісно пов’язана з ногайцями, які заселяли ці місця з кінця XXIII віку.
Необхідність створення міста, яке б стало адміністративним і торгово-промисловим центром місцевої округи, давно усвідомлювалась керівництвом ногайців. Ще в 1808 році начальник ногайців капітан І.А. Термез мав намір заснувати місто на території аулу Єдинохти (зараз село Костянтинівка Мелітопольського району). Пізніше ногайський пристав граф Я.Я. де-Мезон неодноразово звертався до керівництва губернії з проханням про заснування міста. !8 січня 1821 року імператор Александр I підписав Височайший указ, який зазначав: « Город Ногайск учредить на том месте, где селище Обиточное при реке сего имени, впадающей в Азовское море».
Тут розташувалося окреме управління по справам ногайців. Начальника ногайського округу призначили поліцейським начальником новоствореного міста. Ті, хто оселялися в молодому місті, звільнялися від всіх казенних податків на 10 років. Через рік губернський архітектор розробив план забудови Ногайська
27 вересня 1823 року начальником ногайців назначили коллежского асесора Барактарева. Йому-то і довелося розбудовувати Ногайськ і пристань на косі Обіточній. Проект пристані затвердили ще 30 жовтня 1817 року. Вона повинна була будуватися на ногайські суспільні кошти. Але роботи велися дуже погано і були припинені у 1824 році. Саме тоді губернатор граф Воронцов вирішив перенести побудову пристані на Бердянську косу. А Ногайськ залишився невеличким містом без портового майбутнього.
В березні 1825 року в Ногайську налічувалося 34 будинки, в яких мешкало 298 чоловік. Населення поповнювалося мешканцями сусідніх Полтавщини, Херсонщини. Тут осідали біглі кріпаки з різних районів України і Росії. Потягнулися на місцеві простори вірменські і грецькі купці, польські, німецькі, єврейські колоністи. Під час Кримської війни 1853-1856 років в місті розмістився госпіталь, який утримувався в основному на кошти місцевого населення.
24 серпня 1832 року окреме управління по справам ногайців ліквідували. Ногайці підпорядковувалися Мелітопольському земському суду. В кінці 1860-х років ногайці покинули Приазов’є. Місто Ногайськ позбулося статусу адміністративного центру ногайців і залишилося заштатним містом Таврійської губернії.
Ногайск без ногайців
В середині XIX віку в місті налічувалося більше 2700 мешканців.. Працювало чотири цегляних і черепичних і один невеликий свічний завод, хлібопекарні, кустарні майстерні по виробленню ковбаси, карамелі, печива, пива, майстерні по пошиву взуття і одягу і чотири вітряних млина. Міщани займалися звозом, ремеслами і торгівлею. Багато мешканців батрачили по селам повіту. В місті торгували 36 лавок і діяли три постоялих двори. Кожної неділі збиралися базари і двічі в рік – ярмарки.
З кінця 19 віку в Ногайську діяли поштово-телеграфна контора, ссудно-заощаджувальне товариство, товариства взаємного кредиту, ветеринарна амбулаторія. Промисловість налічувала біля 20-ти мілких підприємств. На кошти земства утримувалося ремісне, два народних, чоловіче двокласне, церковно-прихідске жіноче і лютеранське училища.
Міське життя регулювалося виборною думою та її робочим органом – міською управою. В 1896 році міським головою було обрано Костянтина Євстф’євіча Звороно.
З його ім’ям пов’язана велика робота по благоустрою міста. В цей період споруджується артезіанський колодязь, з’являється міський сад, пристань, м’ясні ряди, відкрилась 5-класна жіноча прогімназія і початкове жіноче училище.
Паралельно міській думі в Ногайську діяла і міщанська управа, яку очолював староста. В 1913 році прибутки до міської казни склали 210 тисяч карбованців. З них на потреби міста було використано біля 184 тисяч карбованців.
За правопорядком слідкувала поліцейська управа, до якої входили надзиратель і два пристави. Правосуддя здійснювали мировий суддя і судібний пристав. Юридичні послуги городянам надавав приватний нотаріус.
На місті сучасного міського парку в два ряди розмістилися магазини і торгівельні лавки.
На порозі нового віку
На початок ХХ століття населення Ногайська налічувало 5638 чоловік, які належали до більш десяти національностей. Найбільш великі національні групи мали свої релігійні конфесії і культові споруди. В місті діяли два православних храма – церква Успенія Пресвятої Богородиці і Свято-Покровська церква. Відправляли служби вірменська церква, німецька кірха, єврейська сінагога. В передмісті, селі Обіточному, яке фактично було частиною Ногайська, діяла Свято-Троїцька церква.
В 1908 году поряд з містом лікар Вінклер облаштував невеличку грязелікарню. Грязі черпали в околишніх ліманах. На узбережжя пацієнтів доставляли на конях. Між містом і грязелікарнею курсувала лінійка. Але місцевий курорт не приносив гарного прибутку. Тому після пожежі його не відновили.
Культурне життя Ногайська замітно актівізувалося на початку 20 віку. В 1908 році відкриваються купецький клуб,приватний театр Ангеловького, сінематограф Міроненко, фотографія Зіньковського. На березі Обіточної в міському саду обладнали пристань для прогулкових лодок. По вихідним дням на естраді саду грав духовий оркестр ремісничого училища. По алеям прогулювалися батьки, пустовали діти. Чоловіки грали в кеглі. Жінки, сидячи на лавках, обговорювали свої проблеми. Діти ласували тістечками, яки купували в кондитерський Равича. Тут можна було купити і декілька видів лимонада.
В 1900 году на кошти земства відкрили жіноче училище, реорганізоване чотири роки потому в жіночу гімназію. Начальницею була призначена П. В. Рябухіна. Педагогічну раду очолив І. К. Бойко – майбутній перший директор Ногайського сільськогосподарського технікуму.
З 1904-1905 учбового року почало працювати реальне училище для хлопчиків. Навчання в обох закладах було платним. Неподалік від гімназії розташувалось ремісниче училище, де хлопчаків обучали будівельним спеціальностям.
Медичне обслуговування городян здійснювала невелика амбулаторія., відкрита на кошти земства в 1876 році. 17 серпня 1880 року на посаду земського лікаря призначили випускника медичного факультету Київського університету В. М. Фоміна.
За участь в російсько-турецькій війні 1877-78 рр. він був нагороджений болгарським орденом «Золотой хрест з полумісяцем». З перших шляхів роботи лікар Василь Миколайович зайнявся благоустроєм нового приміщення лікарні на 30 міст і підготовкою медперсонала. На протязі послідуючих сорока чотирьох років лікар вів прийом по всім хворобам, оперував.
По околицям постилалися поля поміщиків Меркулова і Глєбової. В місті було багато складів для зберігання зерна, діяли великі торгові компанії Дрейфусов, купців Шашкіна, Петрова, Гуревича. Хліб відправляли в Бердянськ по морю. Для цього через село Обіточне була вимощена бруківка і зроблений спуск на берег моря. На літо будувалась тимчасова дерев’яна пристань, до якої пришвартовувались баржі.
Таким був Ногайськ перед початком буремних подій 1917 року.
